Геніальні люди народжуються нечасто. Вони, немов цвіт людства, спалах сліпучого світла духовності серед мороку наскрізь матеріальної буденності. Нація, котрій Бог дарує хоча б одну таку людину, почувається відзначеною, нагородненою. По-різному, правда, складалися долі талановитих людей. Часто суспільство не тільки не шанувало, не берегло їх, але просто не розуміло, не сприймало і, навіть, переслідувало. Та як би там не було, врешті, скоріше чи пізніше, видатні люди удостоювалися належної їм пошани, їм ставили пам'ятники, про них писали книжки, ними гордилися. І чим вища культура нації, тим дбайливіше вона зберігає все, що пов'язане з цими людьми.

 Такими людьми для України є Тарас Шевченко та Іван Франко. Саме у травні, в час буйного цвітіння природи , ми знову і знову згадуємо пророків нації.  Адже 155 років тому, 22 травня 1861 р., на Чернечій горі під Каневом відбулося перепоховання Тараса Шевченка. Кобзар, як і заповідав, повернувся в Україну.

      А 28 травня – 100-ті  роковини з дня смерті багатостраждального мужа української нації, письменника світового визнання, українського Мойсея Івана Франка.

      У такі дні ми ще раз замислюємося над нашим святим обов'язком: шанувати своїх геніїв і пророків, вивчати їх спадщину, постійно пам'ятати їх заповіти. Але не тільки пам'ятати, а ще й виконувати їх; жити гідно і працювати ненастанно для розвою рідного краю і добра народу. Мусимо усвідомити не тільки серцем, а ще й розумом, а ще й довести щоденною працею над розбудовою нашої держави, що вже дійсно "нам пора для України жить". 

       Цим датам у Вербовецькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів було приурочено ряд заходів.

       23 травня учні зібралися біля пам’ятника Тарасу Шевченку на території школи , де провели  урочисте зібрання «Повернутися, що жити у віках». Учні 9 класу виступили із повідомленнями про перепоховання праху Шевченка на Чернечій горі у Каневі. Учениця 10 класу Герасимчук Анна продекламувала літературну композицію «Думи, Тарасе, думи». Захід підготувала вчитель української мови та літератури Мудрак Н. І.

      24 травня учні школи зібралися, щоб взяти участь у літературному вернісажі «Нам пора для України жить», приурочений пам’яті  Івана Франка, його сподвижницькій діяльності  в ім’я процвітання рідного народу . Захід  підготували учні 10 класу (вчитель Босак Л. Я.).

. Сьогодні, оглядаючи з Франкової гори Україну, розуміємо: серце Великого Каменяра недаремно горіли найсвятішою любов'ю до неї. Він подав українському народові цілющої води. Знову став животрепетним і актуальним його заклик! "Ми мусимо навчитися чути себе українцями", бо в ньому палає невгасима синівська любов до рідної неньки - України.

                                                                       Босак Л. Я.,

                                                                       заступник директора з НВР