Село - наш дім, наше коріння і доля, наша кровність і материнська пісня. Наше село - розбуджені досвітки, духмяні пахощі літа. Тут живе наше дитинство, це частина нашого серця. Воно наша сповідь і турбота, і безтурботність теж. Рідне село - це ми з вами, це наша Україна-мати.

       Так, у нашого  села, як і  у кожного з нас, своя біографія. Цю біографію роками, десятиріччями пишуть наші земляки. А ще нам повезло тим, що серед наших краян є  люди,  котрі увіковічнили нашу історію, змалювали образ рідного села на папері і залишили його наступним поколінням.

        Наше село Вербовець - колиска доброти, творчості, натхнення. На цій землі народжувалися і зростали талановиті і сильні духом люди. Усіх і не перелічити.  Село, чудову його природу і описали в своїх творах письменники Степан Лисий та Григорій Штонь.

З метою ознайомлення учнів із творчістю письменників-краян, виховання в учнів почуття любові до рідного краю у школі було проведено літературно-музичні посиденьки «Верба б`є із Вербівця…», на яких було проаналізовано образ рідного села у творчості письменників-земляків.

А леймотивом  розмови були  слова :

Де верби – у стилі ретро,

Де сосни – в стилі готики,

Лоскоче серце Вербовець,

Наче вербові котики. (С. Лисий)

        Ведучі заходу Анна Герасимчук та Назарій Задерей ознайомили присутніх із творчістю Григоря Штоня та Степана Лисого, їхніми творами або уривками, присвячененими Вербівцю. «З чого почати про тебе, моя вербова столице – Вербовець, і мій герб земний – зелена кілометрова підкова – Шепелівко?.. Вербовець, колиско моя вербова… З дороги далекої чи близької спершу завертаю сюди…». Учні 10 класу читали поезії Степана Лисого про село, про вербу як  символ села:

З вербен і верб, мій Вербівце, підбіле,

цілющий корінь

пракозацьких мрій…

        Ще на святі у виконанні учнів 8 та 11 класів звучали пісні «Мій край Вербовецький», «Село моє», «Рідний край» , авторами яких є педагог-організатор Бойко Л.А. і вчитель музичного мистецтва Кухарук Л.Ф. та пісня «Троїсті музики» (слова С.Лисого, музика Л.Кухарука).

       А стати ближчими до кожної сільської вулиці, річки, ставів, пагорбів і лісів допомагала мультимедійна презентація «Гріє душу село»

       Хай усіх нас об'єднує животрепетна сила рідної землі. Любімо отчу землю, як запоруку любові до усієї України, не рвімо духовного зв'язку з нею, щоб не загинути, а жити і творити на благо нашої України.

                                                                      Л.Я. Босак,

вчитель української мови та літератури

                         Вербовецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів